За легендою Шархань – добрий міфічний дракон, «вигулювати» якого мали право лише неодружені парубки. Як відомо з переказів боронявських старожилів, цю традицію започаткували монахи, які оселилися в селі під час будівництва монастиря. За легендою тутешній дракон сповіщав про радість від народження Спасителя Христа всього живого на землі, від «повзучого» до «літучого»…

Місцеві жителі стверджують, що в сучасній інтерпретації релігійне значення обряду забулося і набуло світського характеру, за допомогою якого місцеві юнаки демонструють родинам своїх потенційних наречених власні наміри одружитися. Майбутній наречений збирав друзів і разом з ними після святої вечері йшов колядувати до оселі обраної дівчини. Під час спеціальної місцевої колядки «Радість нам ся являє» з’являвся Шархань. Хлопець, що керував ним, «розкривав» змія, а той діставався аж до дівчини. Голова дракона ніби кланялася дівчині, а його язики торкалися її обличчя. Такі знаки в селі означали, що незабаром цій родині варто чекати сватів. Майже кожна боронявська сім’я відчула такого роду залицяння, отож кожен парубок, котрий нині колядує, «пускаючи» Шархань, готовий переказати аналогічну романтичну історію сватання свого батька до матері…