Процес приготування включав кілька етапів. Спочатку потрібно було зібрати сливи. Для цього чоловіки йшли до саду, стелили під деревом полотно або брезент і трусили дерева. Це давало змогу швидко впоратися зі сливами. Далі до роботи бралися жінки і діти. Вони мили плоди й виймали кісточки. Після цього в саду копали яму, готували дрова, встановлювали великий казан, у який засипали підготовлені сливи, й розпалювали вогонь.


Наступним важливим моментом було стежити за сливовою масою. Після того, як вона закипіла, її потрібно було безперервно помішувати дерев’яним колотилом, схожим на весло, до повного загусання. Цей процес міг тривати від 7–8 до 25–30 годин. Завдяки постійному перемішуванню й тертю слив розчинялася навіть сливова шкірка й продукт перетворювався на однорідну рідину. Поступово випаровувалася зайва вода – і фруктова рідина ставала густою і темною. Такий леквар можна було зберігати не лише до нового врожаю, а й кілька років поспіль.

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019
© Усі права застережено

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019 



ливовий леквар – дуже густе повидло темно синього, майже чорного кольору з насиченим сливовим смаком і легкою кислинкою. Його готують із двох сортів слив: угорки або бистриці. Залежно від сорту і вмісту в плодах цукру леквар має більш виражений солодкий або кислий смак. Вважають, що сливове повидло має цілющі властивості: посилює імунітет і лікує від багатьох шлункових хвороб. Збільшує цінність продукту відсутність цукру.

Історія приготування сливового леквару має давні традиції. Його варили ще на початку XIX ст., коли в регіоні стали звичними фруктові сади в селянських господарствах. Здавна леквар мав велике значення у повсякденному раціоні закарпатців. Його використовували як десерт або як інгредієнт інших страв.

Заслуговує на окрему увагу варіння леквару оскільки воно виконувало важливу соціальну функцію – об’єднувало родину. Приготуванням займалися і діти, і дорослі. Це давало змогу здобути навички колективної праці й виробити таку рису, як відповідальність.





Бене – село в Берегівському районі Закарпатської області.

Населення: 1 400 жителів

Координати: 48° 09′ 59″ пн. ш.22° 45′ 25″ сх. д.

Відстані: Київ – 812 км • Львів – 270 км •  Ужгород – 81 км • Будапешт – 330 км

Перша писемна згадка: 1269 рік;

Докладніше: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бене_(Берегівський_район)

КЗ «Обласний організаційно-методичний 
центр культури» Закарпатської облради

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

© Усі права застережено