Сторожниці Ужгородського району, де проживає багато етнічних словаків, побутує надзвичайно гарний звичай: першого травня хлопці дарують дівчині, в яку закохані, молоде дерево, прикрашене стрічками, і таким чином освідчуються їй у коханні. Це дерево називають маяліш. Назва походить від місяця, в якому відбувається дійство (травень – українською, május – угорською, máj – словацькою). Від нього пішла і сама назва традиції «Маяліш».

Зазвичай дарували тополю або вербу. Іноді – березу, адже в Сторожниці її було мало.

Готувалися до Маяліша завчасно. Спочатку шукали дерева та запам’ятовували, де вони ростуть. Щоб було чим похвалитися, кожен вибирав якнайкраще. Потім купували різнокольорові стрічки, придивлялися до подвір’я дівчини, вирішували де зручніше прикріпити дерево (прибити, прив’язати). Робили це таємно, проти ночі 1 травня. Існує така прикмета: якщо дерево важко зрубати, то дівчина, для якої воно призначається, має важкий характер.

Деревце кожен хлопець дома прикрашає на свій смак: прив’язує барвисті стрічки до гілок, повітряні кульки. Потім, коли добре стемніло, йшли околицями, щоб уникнути зайвих зустрічей і розпитувань, прокрадалися до подвір’я милої і встановлювали дерево. Раніше парубки могли і хвіртку, де жила кохана, зняти і заховати. Тоді розгорталися цілі детективні історії. Тепер цього вже нема.