Не було в селі такої дівчини, щоб не мріяла про деревце в ту ніч. А вранці, ще як ледь зоріло, дівчата вибігали з хати, щоб глянути є воно чи ні.

Наступного дня кожен, ідучи вулицею, оцінював деревце, порівнював його з іншими. Також намагалися вгадати, хто з хлопців приніс його. Бувало так, що й дівчина не знала, від кого деревце, лише здогадувалася. Це додавало інтриги й розпалювало цікавість.

У радянські часи влада всіляко забороняла святкування Маяліша. Однак сприяла маївкам та примушувала усіх ходити на демонстрації з нагоди першого травня – Дня солідарності трудящих. У середині ХХ ст. в Сторожниці таємно проводили бали у хатах вночі на перше травня. Йшли городами по одному, щоб представники влади не побачили. На балах збиралися молоді люди, вони знайомилися, веселилися, що нарешті зима відступила і прийшло тепло, танцювали.

Був ще один звичай, пов’язаний з прикрашеним деревом: коли йшли на пітанки (сватанки), несли маяліш.

Традиція Маялішу на сучасному етапі в Сторожниці передається з покоління в покоління. Раніше маяліш клали молодим незаміжнім дівчатам. Нині прикрашають деревами паркани або двори самі господарі будинків, незалежно від того чи є в них доньки, таким чином намагаючись зберегти традицію.

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019
© Усі права застережено

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019 



Сторожниці Ужгородського району, де проживає багато етнічних словаків, побутує надзвичайно гарний звичай: першого травня хлопці дарують дівчині, в яку закохані, молоде дерево, прикрашене стрічками, і таким чином освідчуються їй у коханні. Це дерево називають маяліш. Назва походить від місяця, в якому відбувається дійство (травень – українською, május – угорською, máj – словацькою). Від нього пішла і сама назва традиції «Маяліш».

Зазвичай дарували тополю або вербу. Іноді – березу, адже в Сторожниці її було мало.

Готувалися до Маяліша завчасно. Спочатку шукали дерева та запам’ятовували, де вони ростуть. Щоб було чим похвалитися, кожен вибирав якнайкраще. Потім купували різнокольорові стрічки, придивлялися до подвір’я дівчини, вирішували де зручніше прикріпити дерево (прибити, прив’язати). Робили це таємно, проти ночі 1 травня. Існує така прикмета: якщо дерево важко зрубати, то дівчина, для якої воно призначається, має важкий характер.

Деревце кожен хлопець дома прикрашає на свій смак: прив’язує барвисті стрічки до гілок, повітряні кульки. Потім, коли добре стемніло, йшли околицями, щоб уникнути зайвих зустрічей і розпитувань, прокрадалися до подвір’я милої і встановлювали дерево. Раніше парубки могли і хвіртку, де жила кохана, зняти і заховати. Тоді розгорталися цілі детективні історії. Тепер цього вже нема.





Сторожниця – село під Ужгородом, належить до Холмківської сільської громади Ужгородського району на Закарпатті.

Населення: 2 650 жителів.

Координати: 48° 36′ 08″ пн. ш., 22° 14′ 34″ сх. д.

Відстані: Київ – 810 км • Львів – 271 км • центр Ужгорода – 5,5 км • Будапешт – 330 км.

У письмових джерелах село відоме під назвами Ewr, Hewr, Jowra. Перша письмова згадка про Сторожницю датована 1288 роком.

Докладніше: https://uk.wikipedia.org/wiki/Сторожниця

КЗ «Обласний організаційно-методичний 
центр культури» Закарпатської облради

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

© Усі права застережено