Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

Згодом, її взяли в оренду місцеві ентузіасти – подружжя Ольга та Віктор Петровці. Власними силами відремонтували її, зберігши первісний механізм. Нині “Гамора” – і музей, і кузня. Тут виготовляють лопати, мотики, рогачки, аршови (заступи) для місцевих мешканців, а також сувеніри для туристів. У “Гаморі” не перший рік організовуються майстер-калси з ковальства, традицію якого береже місцевий житель Михайло Пилипчинець. Він знайомить з цим ремеслом численних бажаючих, є найдосвідченішим майстром, який уже понад тридцяти років виготовляє та навчає дітей цієї непростої справи. Пан Михайло пишається своїми учнями. Особливу надію покладає на Мар’яна Туряницю, батько, дід, і прадід якого були теж лисичовськими ковалями.

Задля збереження ковальського ремесла з ініціативи місцевої громади було започатковано фестиваль “Гамора”. За багаторічною традицією він проходить зазвичай наприкінці червня. Протягом кількох днів село перетворюється на осередок давнього ремесла, об’єднуючи фахівців, туристів та місцевих мешканців одним великим дійством, де домінує вогонь, розпечений метал, дужі чоловіки та народні пісні з танцями.

Лисичівська “Гамора” залишається чи не єдиною робочою водяною кузнею у Європі. Подібні ковальні подекуди виконують лише функцію музеїв. Тому й не дивно, що саме на Закарпатті ковальство відроджують, намагаючись не тільки його зберегти, а й вдихнути в нього нове життя.

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019
© Усі права застережено

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019 

Закарпаття
Нематеріальна

культурна спадщина



сучасному світі ковальство, змінившись за змістом і формою, по суті втратило свою панівну роль. Але ще на початку ХХ століття чи не в кожному селі Закарпаття була кузня, де виробляли сільськогосподарський реманент, підковували коней тощо. Нині їх залишилося одиниці.

Серед небагатьох осередків традиційного ковальства виділяється село Лисичово, де діє унікальна кузня – “Гамора”. Існують три версії походження її назви: від слова “гамор”, що з німецької означає “молот”; від прізвища австрійського підприємця Гамора; від слова “гамір”, адже робота кузні завжди супроводжувалась гамором.

Точна дата заснування “Гамори” невідома. Але краєзнавці кажуть, що у XVIII столітті тут працювала потужна паперова фабрика графа Телекі. На ній використовували силу води місцевої річки Лисичанки, забезпечуючи рух восьми валів. А з середини XIX століття розпочала роботу водяна кузня, де працювали словаки-поселенці. Тож зрозуміло, чому конструкція “гамори” є схожою з ковальнями у Німеччині та Словаччині, які, очевидно, були типовими для тодішньої Австро-Угорщини.

З часом кузня запрацювала на повну потужність – виробляла товари не лише для місцевих, а й для мешканців Румунії, Угорщини та колишньої Югославії, аж доки повінь 1998 року не зруйнувала греблю. Тоді кузня на певний час вимушено зупинилася…





Лисичово – село в Іршавському районі

Населення: 3200 жителів

Координати: 48° 29′ 27″ пн. ш. 23° 16′ 27″ сх. д.

Відстані: Київ – 780 км, Ужгород – 100 км, Хуст – 47 км

Заснування: 1383 рік

КЗ «Обласний організаційно-методичний 
центр культури» Закарпатської облради

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

© Усі права застережено