За твердженнями дослідників, рецепт боґрачу, який споживають сьогодні, склався наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ століть, що пов’язано з широкою доступністю картоплі й паприки – овочів, завезених у Європу з центральної Америки.

Закарпатський боґрач характерний тим, що його частіше готують на вудженому салі, з кількох видів червоного м’яса, часто із вудженою свининою. Подекуди до нього додають кмин.

Традиція приготування боґрачу сприяє об’єднанню спільнот Закарпаття. Його варять у більшості родин як вдома на плиті, так і на природі у казані. Цю страву готували і готують під час фестивалів гастрономічного, культурологічного, туристичного напрямків, а також під час відпочинку колективів підприємств і організацій, сімейних свят. Приготування страви передається від батьків до дітей (здебільшого від батька до сина), а отже, гуртує сім’ї та зміцнює родинні зв’язки.

Боґрач є гастрономічним магнітом, який хочуть скуштувати багато туристів, які відвідують наш край, а також поштовхом сталого розвитку малих територій.