кацтво вважають одним із найдавніших напрямків народно-ужиткового мистецтва. Як і вишивка, воно є дуже популярним промислом на Закарпатті. Кожен район має свої особливі орнаменти і кольори – за ними чітко визначають ідентичність етносу. Традиції ткацтва передаються і примножуються із покоління в покоління.

Здавна Розтоки, село на Рахівщині, своїми роботами прославляли народні майстри. Тут поширене писанкарство, вишивка, різьблення по дереву. Особливу майстерність місцевого люду засвідчують вироби з овечої шерсті – килими, верети, запаски, скатертини, обруси, рушники, пояси тощо. Але у побуті мешканців Розток провідне місце посідає ліжникарство. Ліжник – унікальний автентичний виріб гуцулів Українських Карпат. Він зігріває людей століттями. Гуцульщині притаманні свої традиційні візерунки, які відрізняються та вражають не тільки барвистістю, а й надзвичайно поетичними назвами, зокрема: “сиві очі по обочі, квіти всередині”, “мої пчоли добре роять та ще й носьи меду”, “а я маю сиві воли”.

Здавна пізньої осені або взимку, коли господарські роботи завершені, настає пора вовноткацтва. Кросна розкладали посеред кімнати, всідалися на лаву й починалось чарівне дійство… Відомий майстер Микола Кокіш розповідає, що за ткацьким верстатом любить працювати вдосвіта, коли надворі лишень починає світати і з’являються перші промінчики сонця. Робота приносить йому спокій і умиротворення, дарує задоволення. Це своєрідна медитація, під час якої мимоволі приходить вирішення багатьох життєвих проблем.