Кількість здоєного молока депутат полонини фіксує в спеціальний зошит. Він також обговорює з власником, коли той братиме «рьид» (виходитиме на полонину за  сиром та вурдою). Якщо  вихід заплановано  до свята Івана Купала, то з одного відра власник отримає 2,5 кг сиру та 0,5 кг вурди. Якщо після Івана Купала – то з відра – 3 кг сиру та 0,5 кг вурди. Що більше овець у господарів, то довший термін вони перебуватимуть у полонині, щоб власник міг забрати належний йому сир.

Далі відбуваються організаційні моменти, в яких визначається вартість літування однієї вівці, встановлюється почерговість виходу власників овець на «рьид», потреби в ремонті стайні або кошьири.

Міра не обходиться й без частування. Щоб підкреслити урочистість дня Міри, заохотити вівчарів і наперед подякувати їм за працю, господарі готують і приносять із собою різноманітні страви. І як лише власники тварин і вівчарі завершують усі належні процедури, починається гостина. Її влаштовують на моріжку просто біля кошари і триває вона довго, з куштуванням усіх принесених страв і напоїв, нерідко в супроводі гусляшів – музик. І господарі не залишаються осторонь – виспівують коломийки.

У той же час, вівчарі готують перший сир, яким пригощають усіх присутніх.

Завжди на Міру запрошують священника, щоб благословив овець на  мирне літування. Він окроплює тварин свяченою водою.

Зрештою, під звуки трембіти та калатання дзвіночків, прикріплених до шиї кожної овечки, вівчарі рушають із ними на пашу.

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019
© Усі права застережено

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Проєкт реалізується за підтримки Українського культурного фонду

Онлайн ХАБ НКС Закарпаття, 2019 



онад 400 років тому в краї за Карпатами виник звичай, який у гірських селах, де займаються вівчарством, зберігся донині. Це – день Міри. Побутує він і в Ясінянській територіальній громаді, що на Закарпатті.

Дату цього дня, який зазвичай проводиться у травні і стає святковим, визначають головний ватаг разом із депутатом полонини. Зранку кожен ґазда прикрашає овець барвінком та квітами і виганяє на полонину. Процес вигону проводиться шляхом залучення овець від кожного будинку, з якого виганяють овець на полонину, де й відбуватиметься Міра.

Головне в день Міри – визначити, скільки сиру вівчар повинен передати власникові кожної тварини за період, який вона проведе на полонинських випасах. Звичайно, що вищий молочний результат, то й сиру буде більше.
Зазвичай власники самі здоюють своїх овець. Звичай має свій ритуал. На дно відра кладуть пір’я часнику та кропиви. Після доїння всі власники овець підходять до стаї із молоком, де його проціджують крізь полотняне сито – лапшан. На тканині розміщують гілочки ялини.

Вимірюють обсяг здоєного молока спеціальним посудом – «коновчиною» (1,5 л) та «купчиною» (1,87 мл). Отже, одна купчина становить 1/8 частину коновчини. Якщо від вівці надоїли одну повну коновчину молока, то це означає, що за сезон власник отримає п’ять 15-літрових відер молока, з котрого на полонині виготовлять сир та вурду. Виміряне молоко зсипають у путери, яких на полонині є три: весняна, літня та осіння.





Ясіня – селище, адміністративний центр Ясінянської селищної громади Рахівського району на Закарпатті.

Населення: 8 600 жителів

Координати: 48° 16′ 22″ пн. ш.24° 22′ 29″ сх. д.

Відстані: Київ – 672 км • Львів – 246 км •  Ужгород – 237 км • Будапешт – 513 км

Перша згадка про Ясіня є у письмових джерелах від 1555 року.

Докладніше: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ясіня

КЗ «Обласний організаційно-методичний 
центр культури» Закарпатської облради

КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури» Закарпатської облради

© Усі права застережено