Кількість здоєного молока депутат полонини фіксує в спеціальний зошит. Він також обговорює з власником, коли той братиме «рьид» (виходитиме на полонину за  сиром та вурдою). Якщо  вихід заплановано  до свята Івана Купала, то з одного відра власник отримає 2,5 кг сиру та 0,5 кг вурди. Якщо після Івана Купала – то з відра – 3 кг сиру та 0,5 кг вурди. Що більше овець у господарів, то довший термін вони перебуватимуть у полонині, щоб власник міг забрати належний йому сир.

Далі відбуваються організаційні моменти, в яких визначається вартість літування однієї вівці, встановлюється почерговість виходу власників овець на «рьид», потреби в ремонті стайні або кошьири.

Міра не обходиться й без частування. Щоб підкреслити урочистість дня Міри, заохотити вівчарів і наперед подякувати їм за працю, господарі готують і приносять із собою різноманітні страви. І як лише власники тварин і вівчарі завершують усі належні процедури, починається гостина. Її влаштовують на моріжку просто біля кошари і триває вона довго, з куштуванням усіх принесених страв і напоїв, нерідко в супроводі гусляшів – музик. І господарі не залишаються осторонь – виспівують коломийки.

У той же час, вівчарі готують перший сир, яким пригощають усіх присутніх.

Завжди на Міру запрошують священника, щоб благословив овець на  мирне літування. Він окроплює тварин свяченою водою.

Зрештою, під звуки трембіти та калатання дзвіночків, прикріплених до шиї кожної овечки, вівчарі рушають із ними на пашу.